ТЕХНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ:

Назва ножа: СОХАТИЙ авторський ніж ручної роботи Олександра Репи, сталь - Vanadis 8 в обкладинках нікелю, 63-64 HRC, купити ніж в Україні
Тип ножа: Фіксований клинок
Бренд: Майстерня ножів ручної роботи ОЛЕКСАНДРА РЕПИ

Піхви: Натуральна шкіра рослинного дублення 4.0 мм, оброблена аппретурою для захисту від води та просочена захисними розчинами, жировоскове просочення, прошита вощеною ниткою, вставка зі шкіри пітона ( синього кольору). Ручне тиснення та художнє оформлення фактури - ручна робота. Підвіс вільний комбінований
Стан ножа: Новий
Ціна:  Вказана разом із піхвами.

---

 

Модель: СОХАТИЙ авторський ніж ручної роботи Олександра Репи, сталь - Vanadis 8 в обкладинках нікелю, 63-64 HRC, купити ніж в Україні
Номер моделі: 013
Країна народження: Україна
Ремісник: Майстер Олександра Репи, м. Переяслав, Україна Майстерня ножів ручної роботи ОЛЕКСАНДРА РЕПИ
Найкраще використання: Полювання, рибальство, туризм, домашнє господарство, поділ тушки, нарізка

Заточений ніж – не є холодною зброєю.

Наші ножі дуже гострі, тому відкривайте та використовуйте дуже обережно. Ми не несемо відповідальності за травми, пов'язані з використанням наших ножів.
Наша продукція призначена для легального використання лише відповідальними покупцями. Ми не продаватимемо наші продукти особам молодше 18 років.

Наявність регулярно змінюється після підтвердження вашого замовлення ми повідомимо вас про наявність або коли товар буде готовий. Товар може дещо відрізнятись від зображеного на фото.

Elmax та Vanadis – порівняння сталей для ножів

Сталь – це один із найважливіших матеріалів у ковальській справі. Vanadis та Elmax – популярні сталі популярні сталі для ножів. У цій статті розглянемо кожен із брендів, виявимо переваги та недоліки, порівняємо та підіб'ємо підсумки.

Хімічний склад

Vanadis - порошкова сталь , призначена для високоякісних ножів. До складу входять такі компоненти як:

• Хром (8%);
• Вольфрам (0,33%);
• Ванадій (9,8%);
• Вуглець (2,9%);
• Кремній (0,5%);
• Молібден (1,5%).

Вони забезпечують високу зносостійкість та гостроту, яка контролюється товщиною леза, а також стійкість до корозії. Відштовхуючись від характеристик, можна зробити висновок про те, що такий ніж прослужить чималий термін і довго не втрачатиме заявлених властивостей.

Elmax – нержавіюча сталь преміального класу. З матеріалу кують леза високої якості.

До складу матеріалу входить:

• Ванадій (3%);
• Хром (18%);
• Молібден (1%);
• Вуглець (1,72%);
• Вольфрам (0,11%);
• Нікель (0,15%);
• Кремній (0,8%);
• Марганець (0,3%).

Компоненти трохи відрізняються від Vanadis. Через це характеристики готового леза від Elmax трохи відрізнятимуться.

Ножі зі сталі від представленого бренду відрізняються своєю стійкістю до корозії, зносостійкістю та твердістю матеріалу. Леза легко заточуються і мають чудові ріжучі властивості. Завдяки характеристикам та якості матеріал має однакову популярність як у професіоналів, так і у колекціонерів - любителів.

Механічні властивості

Elmax славиться міцністю, надійністю та довговічністю своїх якостей. Завдяки різноманітності характеристик ножі з цієї сталі є багатофункціональними. Також вона має стійкість до корозії, що впливає термін служби інструмента.

Vanadis має підвищену зносостійкість і твердість. З нього майстри створюють ножі, що відрізняються своєю довговічністю і гостротою. Однак сталь менш стійка до корозії, через що ніж швидко втрачає міцність. Завдяки контролю товщини леза інструментом можна буде досить довго користуватися без заточування.

Порівняння показників Vanadis та Elmax

У таблиці нижче порівняння матеріалів за показниками.

У таблиці нижче порівняння матеріалів за показниками.

Застосування для ножів – Vanadis та Elmax

Область застосування у лез відрізняється. Ножем зі сталі Elmax варто різати або обробляти найбільш піддатливі матеріали, наприклад пластик, дерево, м'ясо.

Леза Vanadis, завдяки міцності та твердості впораються з обробкою кількох туш за один раз.

Варто відзначити, що сталь Vanadis активно використовується мисливцями : матеріал ідеально підходить для оброблення дичини та зняття шкур зі видобутку.

Технологія виробництва та обробки

Спочатку видобуту руду відправляють на фабрику і подрібнюють, з отриманої маси роблять сировину для подальшого виплавлення сталі. Потім до нього додають вапно та глину, формуючи невеликі гранули.

Далі проходять стадії випалу та транспортування в гарячі цехи, де обробляють майбутню сталь: обточують у бруски, полірують та маркірують.

Корозійна стійкість

Завдяки стійкості до іржі ніж прослужить довше, а спектр його використання стане набагато ширшим.

Особливо корозійною стійкістю відрізняється Elmax. Його популярність обумовлена ​​саме цією характеристикою. Vanadis ж із поставленим завданням справляється трохи гірше. Стійкість до іржі – необов'язковий пункт при виборі матеріалу, адже все залежить від середовища, в якому планується використовувати інструмент.

За цю характеристику у складі сталі відповідає хром. За наведеною вище інформацією можна зрозуміти, що вміст хрому в Elmax (18%) перевищує його вміст у Vanadis (8%). Виходячи з цього, можна зробити висновок про різницю в корозійній стійкості між матеріалами на користь продукції Elmax.

Заточення та тривалість збереження гостроти

Заточування кожного з видів сталі важко дається вручну через твердість матеріалу. Для цього знадобиться професійний набір алмазних інструментів. Щоб домогтися більшої гостроти знадобляться спеціальні або точильні камені певної зернистості.

Vanadis відрізняється особливою твердістю матеріалу, через що у майстрів-початківців як правило виникає ряд труднощів з самостійним заточуванням недавно придбаного ножа. Elmax ж м'якший і податливіший, тому загострення леза вручну не викличе складнощів. Однак перший матеріал, на відміну від другого, набагато стійкіший до стирання.

Переваги та недоліки сталей

Переваги стали Vanadis:

• Твердість матеріалу та зносостійкість;
• Матеріал довго не втрачає своїх властивостей під час роботи;
• Стійкість до температур;
• Корозійна стійкість;
• Міцність.

Недоліки стали:

• Складнощі у догляді за інструментом, що потребують спеціального обладнання та навичок;
• Висока вартість;
• Ризик виникнення тріщин.

Переваги матеріалу Elmax:

• Простий та зрозумілий процес обробки ножа;
• Корозійна стійкість;
• Міцність;
• Стійкість до підвищених навантажень без втрати гостроти;
• Твердість.

Недоліки стали Elmax:

• Можлива поява точкової іржі при тривалій роботі у вологому середовищі;
• Дорожнеча.

Висновки

Вибір між Vanadis та Elmax залежить від конкретних переваг клієнта та персональних потреб. Кожен матеріал має свої переваги та недоліки, тому сказати, яка сталь на практиці показала себе краще – важко. Однак при правильному використанні кожен із матеріалів прослужить своєму господареві не один рік і відмінно покаже себе в роботі.

Роги лося використовуються для виготовлення руків'я ножів

Лось. Роги лося дуже часто використовують ножороби для виготовлення руків'я ножів.

Лось, він же лось – це ссавець тварина, яке відноситься до загону парнокопитні, підряду жуйні, сімейству Оленева, роду лосі (лат. Alces).

ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ НОЖІВ - ЖОДНА ТВАРИНА НЕ ПОСТРАЖДАЛА!

Роги лося дуже часто використовують ножороби для виготовлення руків'я ножів.

Ріг лося - це далеко не найпоширеніший матеріал, з якого майстри воліють виготовляти рукояті своїх ножів. Більшість майстрів воліють працювати з більш щільними і міцними рогами, наприклад, самбара або білохвостого оленя. Однак це не означає, що роги лося абсолютно непридатні для того, щоб стати гарною рукояткою для ножа. Таке твердження далеке від правди, а тому в жодному разі не кидайте цю ідею.

Майстрам дуже подобається працювати з рогом лося, особливо коли створюють ножі у стилі ранніх американських ножів, або а-ля “примітивні” ножі. І форма, і розмір і текстура лосиних рогів чудово підходить для ножів такого типу. І дійсно, не можна назвати жоден з інших матеріалів, навіть рогів інших тварин, які б краще за лосині виглядали на рукоятях подібних ножів.

На мою думку, лосині роги – це надзвичайно привабливий і потужний матеріал для рукояті, проте, щоб усе добре вийшло, у роботі над рогами необхідний особливий підхід. Те, що я вам можу порадити, стосується виключно мого особистого досвіду, і я розповім вам усе, що знаю з цього питання.

Взагалі, під час роботи не потрібно нікуди поспішати. І не має жодного значення над чим ви працюєте в даний момент: чи займаєтеся ви куванням леза або приладжує рукоятку. Я волію витратити більше часу на те, щоб зробити роботу надто добре, ніж трохи над чимось не доопрацювати. Ви можете з цим погодитись чи ні, але це мої методи роботи. Багато чого з того, що я роблю, може здатися вам зайвим і марним, однак, повторюся: це тільки мої принципи в роботі, і ви не зобов'язані повністю їх дотримуватися.

Працювати з рогами лося мені довелося чимало. Справа в тому, що я народився в Угорщині - в країні, де мешкає величезна кількість лосів, і тому рогів тут завжди удосталь. Саме на батьківщині я вперше почав проводити експерименти із рогами лося.

Перш за все, переконайтеся в тому, що матеріали, з якими вам належить працювати – належної якості: роги та дерево, взяті не у молодих тварин та дерев. Вони мають бути ретельно просушені. Переконайтеся, що вони не контактували із джерелами вологи.

Як було правильно помічено, серцевина рогів досить пориста. Саме тому я волію прибирати цю м'яку пористу серцевину, і залишаю тільки тверду кістяну частину рогів. Потрібно вичистити більшу частину серцевини, після чого використовувати надфіль – ретельно зачистити внутрішню частину рога. Таким чином, у розі утворюється порожнина, яка буде на порядок більша, ніж потрібно.

Окремо я вирізаю шматки дерева для того, щоб заповнити цю порожнину, що утворилася. Найчастіше я вибираю для таких цілей горіх, клен чи вишню. Я зупиняю свій вибір виключно на цих сортах дерева, тому що вони важать трохи, довговічні, мають щільну текстуру. Однак для цього ви можете використовувати будь-яку міцну деревину за своїм бажанням.

Дерево, вміщене таким чином усередину лосиного рогу, не обов'язково має ідеально підходити до нього формою. Буде навіть краще, якщо ви залишите достатньо простору всередині рогу для того, щоб вистачило місця для заливання клеєм або епоксидкою.

Коли дерев'яна «начинка» роги буде рівномірно розподілена всередині порожнини, вам необхідно буде вийняти її, щоб розрізати вздовж на дві частини. Розріжте дерево таким чином, щоб хвостовик містився між двома половинами. Коли я переконаюся, що хвостовик добре сидить, я роблю два маленькі заклепки. Ця конструкція утворює своєрідну додаткову рукоятку, яка замінятиме собою ту саму пористу м'яку субстанцію, яку я видалив із нутрощі рога.

І коли я буду впевнений у тому, що всі частини мого ножа гармонійно і міцно сидять, то приступаю до склеювання епоксидкою даної рукояті ножа і роги - зовнішньої частини. Таким чином, я отримую ніж із внутрішнім хвостовиком. Для цього я роблю чотири або п'ять борозенок на дереві, і за допомогою спеціального обладнання я роблю такі ж борозенки на внутрішній частині рогу лося. Таким чином, створюється достатній простір для епоксидки, яка належним чином скріплює всі частини ножа. Коли ви склеїте всі частини, то можете додатково скріпити ручку наскрізним штифтом. Це, звичайно, можливе лише в тому випадку, якщо ваш хвостовик можна пробурити свердлом без наслідків.

Саме таким чином я виготовляв абсолютно всі свої ножі досить довгий час. І, постукаючи три рази по дереву, я ніколи не отримував жодних скарг і не мав жодних труднощів із цими ножами. Однак, на вашу думку, сьогодні існують і інші техніки виготовлення ножів з рогу лося із застосуванням складного сучасного обладнання, яке цілком відповідає високим стандартам виробництва ножів.

Також ви можете виготовити ніж з рогу лося, не виймаючи його м'якого внутрішнього вмісту. Але в такому випадку, згодом клинок рано чи пізно розхитається.

Назва «лось» імовірно походить від старослов’янського «олсь», що вказує на рудий колір шерсті, який мають новонароджені лосенята. Інша поширена з давніх часів на Русі назву лося «сохатий», очевидно, виникло через схожість його рогів з сохою, старовинним землеробським знаряддям.