ПШЕНИЧНЕ ПОЛЕ авторський ніж ручної роботи Павла Гончаренка, сталь - n690, 61 HRC

🌾 ПШЕНИЧНЕ ПОЛЕ, авторський ніж, сталь - n690, 61 HRC

⚙️ Технічні характеристики

📐 Геометрія та розміри

• Загальна довжина: 265 мм
• Довжина леза: 130 мм
• Ширина леза: 32 мм
• Товщина обуха: 4.0 мм
• Довжина руків'я: 135 мм
• Товщина руків'я: 32 мм

💎 Матеріали руків'я та оздоблення

• Основа руків'я: художня комбінація зі стабілізованого шпальта дуба, рідкісного стабілізованого зуба мамонта та вставок із натурального бурштину.
• Матеріал больстера: лита художня бронза.
• Колірна гамма: теплий світло-коричневий відтінок із глибокою текстурою дерева.
• Фінішна обробка: ретельне багатокрокове шлікування та дзеркальне полірування.
• Фурнітура: вмонтована мозаїчна темлячна трубка та декоративний пін.
• Темляк: міцний шкіряний шнур (3 мм) з авторськими намистинами зі шпальта дуба.

💼 Преміальні художні піхви

• Конструкція: комбінована жорстка конструкція (дерево + шкіра).
• Матеріали: стабілізований шпальт горіха та високоякісна шкіра рослинного дублення.
• Оздоблення шкіри: ручне тиснення унікальної фактури, декоративна вставка зі стабілізованого шпальта дуба, прошивка міцною вощеною ниткою.
• Захист: глибоке просочення захисними розчинами та фінішна обробка водовідштовхувальною апретурою.
• Підвіс: вільний, повністю знімний (забезпечує комфортне носіння та швидкий доступ).

📌 Перевага моделі: Завдяки сталі N690 ніж має надзвичайну стійкість до корозії та агресивний різ. Використання зуба мамонта, бурштину та стабілізованого дуба робить цей ніж високохудожнім колекційним екземпляром, який водночас залишається повноцінним робочим інструментом із бездоганною ергономікою.

Заточений ніж, не є холодною зброєю.

Наші ножі дуже гострі, тому відкривайте та використовуйте їх дуже обережно. Ми не несемо відповідальності за травми, спричинені використанням наших ножів.
Наша продукція призначена для легального використання лише відповідальними покупцями. Ми не будемо продавати наші продукти особам молодше 18 років.

Наявність регулярно змінюється, при підтвердженні Вашого замовлення ми повідомимо про наявність або термін готовності товару. Виріб може трохи відрізнятися від представленого на фото.

Авторський ніж «Пшеничне поле» з австрійської сталі Böhler N690 від майстра Павла Гончаренка

Шукаєте унікальний та надійний інструмент, який стане гордістю вашої колекції або незамінним помічником на полюванні та в поході? Пропонуємо купити ніж Павла Гончаренка «Пшеничне поле» — ексклюзивний витвір ножового мистецтва, створений в єдиному екземплярі. Цей ніж поєднує в собі преміальні матеріали, бездоганну ергономіку та високі експлуатаційні характеристики.

Чому варто обрати ніж зі сталі N690 в Україні?

Мартенситна легована сталь Böhler N690 від австро-шведського консорціуму — це еталон для створення професійних мисливських та туристичних ножів. Якщо ви вирішили придбати ніж зі сталі N690 в Україні, ви отримуєте низку беззаперечних переваг:

• Надзвичайна стійкість до корозії: завдяки високому вмісту хрому та додаванню кобальту, клинку не страшна волога, кров чи агресивні середовища.
• Тривале утримання заточки: загартування до 61 HRC гарантує, що ніж залишатиметься гострим навіть після тривалого використання.
• Агресивний та чистий різ: увігнуті спуски та шабельне двостороннє заточування під кутом 34–35 градусів забезпечують бритвену гостроту прямо з коробки.

Виняткова художня цінність та преміальні матеріали

Майстерня Павла Гончаренка відома своїм безкомпромісним підходом до підбору матеріалів. Руків'я ножа «Пшеничне поле» — це справжня мозаїка з рідкісних природних елементів:

• Екзотичний стабілізований зуб мамонта та натуральний бурштин.
• Фактурний стабілізований шпальт дуба та художнє литво з бронзи.
• Унікальне лазерне гравіювання на клинку, що підкреслює концептуальну назву моделі.

Комплектація включає комбіновані жорсткі піхви зі стабілізованого шпальта горіха та натуральної шкіри рослинного дублення з ручним тисненням. Вільний знімний підвіс забезпечує максимальний комфорт під час носіння на поясі.

Де замовити авторський ніж ручної роботи?

В інтернет-магазині Knife.net.ua ви можете оригінальний купити ніж Павла Гончаренка з офіційною гарантією від майстра. Ми забезпечуємо швидку доставку по всій Україні. Кожен ніж постачається повністю готовим до роботи та стане ідеальним преміальним подарунком для чоловіка, мисливця, військового чи колекціонера.

Особливості  сталі N690

Мартенситна легована сталь N690 виробляється корпорацією Воhlег-Uddeholm Gmbh & Со, що має свої підприємства в Австрії, Німеччині, Південній та Північній Америці. Друга назва сплаву це австрійська кобальтова нержавіюча сталь. Завдяки високій якості та експлуатаційним характеристикам та плюсам її успішно реалізують у багатьох країнах світу для виготовлення ножів та інших цілей.
Сталь виготовляється за технологією електрошлакової переплавки. Має рівномірно розподілену карбідну структуру кристалічної решітки за відсутності шкідливих домішок. В результаті термічної обробки та кування ударна в'язкість матеріалу збільшується без втрати твердості. Наявність легуючих добавок у хімічному складі сталі забезпечує стійкість до корозії.

Галузь застосування
Сталь визнана хорошим матеріалом для серійного виготовлення довгомірних та тактичних ножів, технічні характеристики яких допускають експлуатацію у важких та екстремальних умовах. Леза зі сталі N690 здатні витримувати не тільки поздовжні, а й сильні бічні навантаження при дії на злам і проворотах.
Завдяки стійкості до впливу корозії та агресивних середовищ сталь застосовується при виготовленні ножів для дайвінгу, гарпунів для підводного полювання та іншого спортивного обладнання.
Цю сталь застосовують при виготовленні ножів такі відомі європейські бренди, як Вокег, Spyderco, Вепсhmade та Ехtгеmа Ratio. Виготовлені леза мають прекрасні ріжучі властивості, міцні, довговічні, добре заточуються і тримають край. Наявність легуючих елементів у складі забезпечило високу корозійну стійкість за збереження пластичності. При необхідності існує можливість термічного загартування до 60 НКР.

Техніко-фізичні характеристики сплаву дозволяють використовувати його в машинобудуванні для виготовлення інструменту, фрез, свердел, деталей підшипників та відповідальних вузлів, що працюють при високих механічних навантаженнях. Сталь відрізняється підвищеною зносостійкістю та допускає можливість термічної обробки.
Стійкість до впливу вологи та хімічних речовин дозволяє застосовувати сталь у харчовій та фармацевтичній промисловості для виготовлення ріжучого інструменту та подрібнювачів. При цьому враховується екологічна чистота матеріалу та повна відсутність домішок.
АНАЛОГИ
За своїм складом steel N690 є близьким аналогом російської сталі 95X18, німецької Х102СгМо17, японських / (3-10 і А115-10, французької 2100СО17, американської 440 С. У Швеції виробляють аналог Sandvic 12С27).
СКЛАД
Сталь N690 містить:
■ 1,08% вуглецю (С), який надає твердості матеріалу та підвищує міцність;
■ 17,3% хрому (Сг) для отримання антикорозійних властивостей, підвищення зносостійкості та зміни умов загартовування;
■ 1,1% молібдену (Мо) для зниження крихкості, підвищення пластичності та стійкості до впливу високих температур;
■ 0,1% ванадію (V) для посилення пружності металу та інертності до дії агресивних середовищ;
■ 1,5% кобальту (Со) підвищення жароміцності і поліпшення механічних властивостей;
■ 0,4% марганцю (Мп) підвищення твердості;
■ 0,4% кремнію (5|) для покращення стабільності сплаву та посилення зносостійкості.
Наявність кобальту в хімічному складі металу робить кристалічну структуру N690 більш однорідною та стійкою до механічних навантажень.

ПЛЮСИ ТА МІНУСИ СТАЛІ N690 ДЛЯ НОЖІВ
Використання австрійської сталі N690 дозволяє виготовляти якісні нержавіючі ножі різного призначення. Завдяки своїм фізико-технічним властивостям матеріал добре обробляється, здатний до термічної обробки, не схильний до корозії і продається за доступною ціною.
5*ее1 N690 це один із кращих сплавів для виготовлення красивих зносостійких клинків. Просте заточування та тривале збереження гостроти кромки роблять користування простим та зручним. Ви ніколи не пошкодуєте про купівлю або виготовлення ножа із цієї сталі.

Види поставок
Висока якість сталі Вohler N690 забезпечена застосуванням унікальної технології прокатки, розробленої виробником. Металеві листи піддаються багаторазовій гарячій обробці з прокаткою в поздовжньому та поперечному напрямку. Після цього проводиться холодне нарізування матеріалу на смуги.
Спеціально для виготовлення ножів сталь марки N690 поставляється на ринок металопрокату у вигляді сталевих смуг товщиною 3-5 мм, шириною 20-50 мм та довжиною від 250 до 1000 мм. Поперечний переріз смуг прямокутний або з підготовленим поздовжнім скосом, який позбавити виконання ковальських робіт при виготовленні леза. Сталь може мати попередню термообробку або без неї.
Все це дуже зручно, оскільки не вимагає виконання операцій з різання великих листів, дозволяє точно визначати кількість необхідного матеріалу і знижує кількість відходів.
Смуги продаються поштучно. Вартість залежить від геометричних розмірів виробу, товщини та видів попередньої заводської обробки. Для продукції металообробної промисловості здійснюються постачання листа товщиною 2-8 мм заявленого у договорі розміру. За потреби можна замовити будь-який аналог сталей типу N690. Металевий лист продається на вагу.

МАТЕРІАЛ РУКІВ'Я - ЗУБ МАМОНТА

Зуб мамонта - це рідкісна сировина, що застосовується для виготовлення декоративних предметів, наприклад, рукоятей ножів, накладок на ручки пістолетів, ювелірних прикрас. Це унікальний природний елемент, добути який вдається нечасто, тому його вартість є досить високою.

Сьогодні зуб мамонта після певної обробки (стабілізації) широко застосовується майстрами кнайфмейкерами. Стабілізація – це процес полімеризації матеріалу під вакуумом з використанням жиророзчинних барвників або без них, при цьому матеріал просочується полімерними речовинами наскрізь.

МАТЕРІАЛ РУКОЯТИ ЗУБ МАМОНТУ

Зуб мамонта – виробний матеріал тваринного походження. Його винятковою особливістю є той факт, що його джерелом є вимерлі звірі – мамонти. Палеонтологами було встановлено, що вони жили на Землі близько 10 тисячоліть тому, і їхня кількість була дуже велика. Зуби у мамонтів були не постійними і змінювалися приблизно чотири рази протягом життя. Зуби, що випали, які сучасні вчені знаходять під час розкопок, і стають основою для декоративних елементів, серед яких є і рукояті ножів.

Через тривале перебування в грунті матеріал набув дуже нестабільної структури – емаль отримала кам'яну твердість, а дентин, навпаки, став пухким. Але сучасні технології стабілізації матеріалів допомогли перетворити зуби мамонта на чудову основу для створення розкішних рукояток ножів. Полімерний композит забезпечує виробам стійкість до корозії та вологи, а природна основа дає унікальну текстуру та вигадливий візерунок.

Особливості матеріалу

Для створення різноманітних виробів використовують корінні зуби мамонта. Зовні вони схожі на зуби слона, проте набагато більше мають інший відтінок. З урахуванням історичної цінності та рідкості бивень мамонта цінується особливо високо, оскільки ця тварина вимерла задовго до нашої ери. Бивні доісторичних гігантів можна зустріти не тільки в палеонтологічних музеях, а й на прилавках ювелірних магазинів, їх застосовують для прикраси інтер'єру, використовують для створення різноманітних декоративних елементів - зрозуміло, не в первозданному вигляді, а в обробленому.

Вік матеріалу, за даними вчених, становить 10-40 тисяч років. Як жили мамонти, сьогодні вивчено не до кінця. Проте знайдені вченими останки цих гігантів, їхні кістки, зуби, навіть цілі туші дозволили вченим серйозно просунутися у цій галузі досліджень. Наявні дані дозволили дізнатися, який був у ссавців зовнішній вигляд, чим вони харчувалися, в яких кліматичних умовах жили, які мали особливості поведінки (наприклад, вели вони стадне або одиночне існування).

Мамонт харчувався практично тим самим, чим і сучасний слон: його раціон складала рослинна їжа. У світі тварина могла б харчуватися хвойними рослинами. Вони воліли грубий корм, який легко пережовували своїми сильними щелепами і зубами, схожими на великі пластини. Цікавою особливістю організму мамонта було те, що в міру зношування старого зуба виростав новий, який зміщував колишній і займав його місце. Таким чином, тварина могла змінити зуби кілька разів за життя. Цілком усі зуби змінювалися приблизно в десятирічний проміжок, а середня тривалість життя мамонта була 40 років. Інакше кажучи, одна тварина могла пережити в середньому чотири повні зміни корінних зубів. Саме завдяки цій особливості люди часто знаходять окремі зношені мамонтові зуби, але не зустрічають інших його слідів.

Зовнішній вигляд

Якщо розглянути зуб мамонта, то можна побачити неоднорідну поверхню з ребристими краями. Кістка, емаль та м'яка тканина в даному випадку чергуються. Матеріал має досить складну структуру:

Основою його є дентин.

Шар дентину покритий захисною емаллю.

Варто відзначити, що у мамонта було всього 4 корінні зуби та 2 бивні, які виступали назовні і служили в основному для самооборони.

Після спеціальної обробки корінний зуб можна використовуватиме виготовлення різноманітних прикрас виробів. Щільність матеріалу дуже висока і нагадує камінь. Для того, щоб обробити такий виріб, майстру потрібно витратити чимало сил і часу.

Стабілізація сировини

Щоб зуб та бивень у процесі використання та виготовлення з нього виробу не зруйнувався, застосовують технологію стабілізації. Це відповідальний етап обробки, у якому застосовуються такі технології:

Поліконденсація.
Вакуумна обробка.
Нанесення спеціальних барвників.

Всі порожнечі зуба наповнюються полімерною речовиною, за рахунок якої основа набуває надійного захисту від кліматичних впливів. Такий виріб не деформується, на ньому не з'являються тріщини, він стає здатним витримувати високу температуру. Зовнішній вигляд матеріалу також змінюється, стає більш привабливим та неповторним.
До появи цієї технології зуби і кістки мамонта для виготовлення сувенірів використовувалися рідко, тому що не мали достатньої міцності через велику кількість тріщин і розшарування всередині. Крім цього, високу твердість має зубна емаль, яка при обробці швидко призводить до непридатності пили. Стабілізований виріб набагато простіше піддавати подальшій обробці. Зуб мамонта став особливо популярним при виготовленні рукояток ножів. Він виглядає незвичайно, привабливо, а якщо додати барвник, можна створити унікальний візерунок, здатний надати навіть такій рідкісній речі особливої ​​індивідуальності.

Мозаїчний пін

Мозаїчний пін — це трубчаста металева заготовка, поперечний зріз якої має декоративний малюнок або орнамент, що утворюється з декількох спаяних разом елементів (наприклад, дротів, трубок). Використовується в ножовій справі для фіксації плашок рукоятки ножа, слугуючи одночасно декоративним елементом та функціональною деталлю замість звичайних стяжок або заклепок, надаючи руків'ю унікального вигляду. 

• Наповнення:
  В простіших варіантах це дріт з міді, алюмінію або нержавіючої сталі, в складніших – вкладені трубки та профільні напрямні, які формують малюнок на зрізі.
• Виготовлення:
  Нарізається на шматочки потрібної довжини, в отворах плашок створюються насічки для кращої фіксації, після чого шматочки піна вклеюються.
• Застосування:
  Крім естетичної функції, мозаїчні піни забезпечують надійне з'єднання плашок з основою руків'я.

• Декоративність:
  Кожен мозаїчний пін має неповторний візерунок, що робить рукоятку унікальною.
• Розміри:
  Діаметр зазвичай варіюється від 3 до 10 мм, а довжина може бути різною залежно від моделі.
• Матеріали:
  Наповнення може складатися з різних металів, а простір між ними заповнюється компаундом, який може бути різнокольоровим або навіть фосфорним.

Бурштин — це викопна смола давніх хвойних дерев, яка використовується як ювелірний та виробний камінь. Також це назва невеликого міста на Прикарпатті.

Детальніше про обидва варіанти:

1. Бурштин як дорогоцінний камінь

• Походження: Скам'яніла живиця, вік якої сягає від 30 до 40 мільйонів років. Усередині каменю часто можна побачити застиглих комах або рештки рослин (інклюзиви).
• Властивості: Має багату палітру відтінків: від світло-жовтого та медового до майже чорного. Використовується в ювелірній справі, для виготовлення сувенірів, іноді в медицині (бурштинова кислота) та косметиці.
• Поширення: Найбільші поклади у світі розташовані в Балтійському регіоні. Україна має значні запаси, переважно на Поліссі (Рівненська, Житомирська та Волинська області).
• Більше інформації про різновиди мінералу та догляд за ним можна знайти на сторінках ювелірних магазинів, наприклад, Ювелірний Дім Золотий Вік. 

2. Місто Бурштин в Україні

• Розташування: Місто районного значення в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області.
• Промисловість: Головний промисловий центр регіону. Неподалік розташована Бурштинська ТЕС — одна з найпотужніших теплових електростанцій України, яка тривалий час забезпечувала електроенергією не лише частину країни, але й європейських споживачів.
• Інфраструктура: У місті працює міська рада, яка забезпечує життєдіяльність громади. Її контакти та години прийому можна переглянути на Офіційному сайті Бурштинської міської ради.

Дуб 

Стабілізований шпальт дуба

Багато рослин, які зазвичай називають «дубами», не належать до видів Quercus , наприклад, африканський дуб, австралійський дуб, дуб бичачий, єрусалимський дуб , отруйний дуб, річковий дуб, дуб шовковистий , дуб коричневий , тасманійський дуб і тюльпановий дуб.

дуб , (рід Quercus ), рід близько 450 видів декоративних і деревних дерев і кущів родини букових (Fagaceae), поширених у північній помірній зоні та на великих висотах у тропіках.Жолуді служать кормом для дрібної дичини, використовуються для відгодівлі свиней і птиці; з жолудів деяких видів можна зробити борошно для споживання людиною . Пиломатеріали з червоного та білого дуба використовуються в будівництві, настилках підлоги, меблях , столярній справі, бондарстві, виготовленні шпал, конструкційних брусів, шахтних кріплень.

Фізичний опис

північний червоний дуб

​

чорний дуб

Види Quercus характеризуються черговими, простими, листопадними або вічнозеленими листками з лопатевими, зубчастими або цілісними краями. Чоловічі квіти містяться в жовтих кетягах, які з’являються разом із листям або після них. Жіночі квітки зустрічаються на одному дереві , поодиноко або в дво- або багатоквіткових колосках; кожна квітка має лушпиння з лусочок, що перекриваються, що збільшується, щоб утримувати плід або жолудь, який дозріває за один-два сезони. Білі дуби мають гладке листя без щетини на кінчиках, іноді із залозистими краями. Їхні жолуді дозрівають за один сезон, мають солодке на смак насіння та проростають протягом кількох днів після опадання. Червоні та чорні дуби мають щетинисте листя, волохату оболонку жолудів і гіркі плоди, які дозрівають наприкінці другого вегетаційного періоду .

Дуби можна легко розмножити з жолудів і добре рости в помірно вологому багатому ґрунті або сухому піщаному ґрунті. Багато виростають знову з паростків пнів. Вони витривалі та довго живуть, але не тіньовитривалі і можуть бути пошкоджені листогризучими організмами або грибком в’янення дуба.

Основні види та використання

Таксономія роду Quercus заплутана через велику кількість природних гібридів . Дуби можна розділити на три групи, які іноді вважають підродами:білі дуби ( Leucobalanus ),червоний ічорні дуби ( Erythrobalanus ), і (Cyclobalanus ).

​

пробка

У Північній Америці кілька дубів мають декоративне ландшафтне значення, в т.ч дуб звичайний ( Q. palustris ) іпівнічний червоний дуб ( Q. rubra ).Дуб білий ( Q. alba ) ідуб звичайний ( Q. macrocarpa ) утворює мальовничі дубові гаї на середньому заході США . Багато дубів, що походять із Середземномор’я, мають економічну цінність: галли, що утворюються на гілкахАлепський дуб ( Q. infectoria ) є джерелом алепського таніну , який використовується у виробництві чорнила ; товарну пробку отримують з кори сткорковий дуб ( Q. suber ), і багатий таніномдуб кермесовий ( Q . coccifera ) є господаремкомаха kermes , яку колись збирали заради барвника, що міститься в її тілесних рідинах.

Господарське значення мають також два східноазійських дуба:Монгольський дуб ( Q . mongolica ) дає корисну деревину, іКитайський корковий дуб ( Q. variabilis ) є джерелом чорного барвника, а також популярною декоративною рослиною . Іншими культивованими декоративними рослинами єдуб вірменський, або понтичний ( Q. pontica ),дуб каштановий ( Q. castaneaefolia ) ,дуб золотистий ( ​​Q . alnifolia ), холмський, орпадуб, дуб ( Q. ilex ) ,італійський дуб ( Q. frainetto ) ,дуб ліванський ( Q. libani ) ,Дуб македонський ( Q . trojana ), іДуб португальський ( Q . lusitanica ). До популярних азіатських декоративних рослин відноситьсясиній японський дуб ( Q. glauca ) ,дуб дайме ( Q. dentata ) ,дуб японський вічнозелений ( Q . acuta ), ідуб пилкоподібний ( Q . acutissima ). TheДуб англійський ( Q. robur ), деревне дерево, яке походить з Євразії та Північної Африки, культивується в інших регіонах світу як декоративне.

Від «woodlands blogs»

​

На початку жовтня BBC4 показало 90-хвилинний документальний фільм, який показує всі аспекти життя стародавнього англійського дуба протягом цілого року. « Дуб: найкращий виживший у природі » зосереджується на одному дереві у Вітем-Вудсі , неподалік від Оксфорда, придбаного сайту Оксфордським університетом у 1942 році за дослідження лісів. Фільм, представлений зоологом, ентомологом і телеведучим Джорджем МакГевіном , починається з високотехнологічної оцінки стану дерева. Випускаючи лазерні імпульси, лісівники створюють тривимірне віртуальне зображення дуба, щоб вони могли відстежувати його розмір і форму протягом 12 місяців.

На початку, наприкінці серпня, він має 19 метрів заввишки та 30 метрів завширшки та містить близько 700 000 листків.Його коріння простягається на 30 метрів від стовбура, а цифрове сканування в середині січня показало, що він важить майже 10 тонн.

У міру того, як дні скорочуються, а температура падає, дуб, віком майже 400 років, змушений здійснити те, що МакГевін називає « колосальним перерозподілом своїх ресурсів » — першу з чотирьох сезонних трансформацій, необхідних йому, щоб вижити. « Під впливом гормональних сигналів дерева починають розщеплювати пігменти та поживні речовини в листі, щоб зберігати їх на зиму », — каже він, створюючи вражаючі осінні кольори .

Після вилучення поживних речовин листя скидає. Але опадання листя не спричинене холодною погодою. Насправді дуб може сприймати червоне світло в спектрі за допомогою хімічного пігменту ( фітохромної системи ) у клітинах листя, що дозволяє йому вимірювати години денного світла. У жовтні, коли дуб випускає жолуді, сонячного світла на шість годин менше щодня, ніж на піку літа.

​

Взимку – «найнебезпечніша пора року» для дуба – голе дерево має залишатися живим у сильний холод, майже не витрачаючи енергії. Кора діє як ковдра, але якщо рідина всередині дуба замерзне, дерево зазнає катастрофічної шкоди. Таким чином, він виводить рідину з клітин, зневоднюючи себе. Рідина, що залишилася, має високу концентрацію цукру – « свого роду антифриз », за словами МакГевіна.

Найбільше поживних речовин зберігається в корінні дуба протягом зимових місяців. Але лише кореневої системи недостатньо, щоб витягти життєво важливі мінерали з ґрунту. Дуб також потребує «великої армії мікроскопічних ниток», щоб вижити, включаючи мікоризні гриби для вилучення фосфату з навколишнього ґрунту.

​

Весна приносить «епічний стрибок росту», і до кінця квітня з’являються сережки – чоловічі квіти. Наповнені пилковими зернами, вони розсіюються вітром, щоб запліднити жіночі квіти та створити жолуді, які продовжуватимуть життєвий цикл дуба. Через місяць дуб повністю розпустився і заселений комахами. Серед них личинка озимої совки , яка з’їдає в молодому дубовому листі в 27 000 разів більше своєї ваги. Дуб може розпізнавати хімічні речовини в слині істоти і захищається, виробляючи фенольні та дубильні речовини, щоб перешкоджати росту личинки. Тим часом жовчні осивідкладають свої яйця в жіночі квіти, спонукаючи виростати галли на місці жолудів. Саме тут розвивається личинка оси. Існують сотні видів цих ос, кожна з яких має свою особливу структуру жовчі. Один із цих галлів – сфера, зроблена  осою Andricus collari  – утворює незмивне чорнило, якщо його подрібнити та змішати з водою, сульфатом заліза та гуміарабіком. Жовчні чорнила використовувалися в історичних документах протягом 1400 років до 19 століття.

Дуб також був важливим будівельним матеріалом у минулі часи. Муляри 13-го століття використали 2641 тонну дуба для будівництва Солсберійського собору, зрубаного навесні 1222 року. 

​

Деревина надходила з Ірландії, а також з Англії, хоча англійський дуб із його широкими смугами ранньої деревини віддавався перевагу порівняно з ірландською деревиною з щільнішими кільцями. його легкість і міцність. А в 18-му і 19-му столітті в Британії почали шалено садити дуби для постачання деревини для військових кораблів. Щоб зробити HMS Victory – « продукт із середньовічних жолудів, які розсипалися по всій Британії », знадобилося 6000 дубів . Вигнуті гілки дуба були особливо корисні для створення фігурних корпусів.

До серпня другого року 3-D зображення показує, що дуб створив 230 кг нової деревини за 12 місяців, виробленої з вуглекислого газу (і води), поглиненого під час фотосинтезу. Він також випустив 234 000 літрів кисню в атмосферу з продихів листя.

​

Інші результати документального фільму:

• як дуби реагують на шквальний вітер. На дослідницькому майданчику Комісії з лісового господарства за межами Единбурга вчені встановлюють дуб із датчиками, а потім перевертають його, поки його не викорчують. Їхні прилади показують, що він починає падати, коли знаходиться лише на шести градусах від вертикалі, але для такого ж ефекту знадобиться шторм силою 10.

• скільки води викачає дуб із землі навесні. Зонди, прикріплені до монітора сокоруху, вимірюють це на рівні 70 кг на годину на піку, проходячи до листя через судини ксилеми. Камбій виробляє нові клітини, які диференціюються з утворенням тканини ксилеми та флоеми.

• Коли дуби прижилися в Британії після льодовикового періоду. Чотириметрові керни торфу, взяті з Wytham Fen, демонструють пилок дуба, що зберігся в ґрунті, вперше з’явившись 9000 років тому.

Ви можете дивитися  Oak Tree: Nature's Greatest Survivor  на BBC iPlayer до 31 жовтня 2015 року. Натисніть  тут  , щоб отримати посилання. 

Зазначений вище допис надіслано користувачем

• Джефф Сігал,  столяр  , який цікавиться ідентифікацією дерев, вирощуванням, історією та збереженням – вперше з’явилося на Timberyard.co.uk  з різними зображеннями – див. тут

Бронза

Бронза — це сплав міді з оловом, алюмінієм, кремнієм або іншими елементами (крім цинку), що вирізняється високою корозійною стійкістю, антифрикційними властивостями та міцністю. Вона має високу щільність (8.5–8.9 г/см³), хороші ливарні якості з малою усадкою (1–2%) і є важливим конструкційним матеріалом. 

Основні характеристики бронзи:

• Стійкість до корозії: Відмінно протистоїть корозії, особливо в морській воді та атмосферних умовах.
• Висока зносостійкість: Завдяки антифрикційним властивостям ідеальна для підшипників, шестерень та вузлів тертя.
• Ливарні властивості: Легко піддається литтю, утворює складні форми, має низьку усадку.
• Механічні властивості: Залежно від складу, бронза може бути дуже твердою та міцною (алюмінієва) або пластичною.
• Температура плавлення: Зазвичай становить 990–1190 °C. 

Типи бронзи та особливості:

• Олов'яна: Традиційна, хороші антифрикційні властивості, низька усадка.
• Алюмінієва: Вища міцність, стійкість до окислення при високих температурах, колір схожий на золото.
• Берилієва: Висока міцність, пружність, теплопровідність, не іскрить при ударах. 

Бронза широко застосовується в машинобудуванні, хімічній промисловості, для виробництва арматури, музичних інструментів та художнього лиття.