ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ:

Назва ножа - РІГ ЛОСЯ ІІІ ексклюзивний ніж ручної роботи майстра студії RUSLAN KNIVES, купити замовити в Україні (Сталь N690™ 60 HRC)
Тип ножа: Фіксований клинок
Бренд: Студія ексклюзивних ножів ручної роботи FOMENKO KNIFES

Модель: РІГ ЛОСЯ ІІІ ексклюзивний ніж ручної роботи майстра студії RUSLAN KNIVES, купити замовити в Україні (Сталь N690™ 60 HRC)
Номер моделі: 009
Країна народження: Україна
Ремісник: Майстер RUSLAN KNIVES (Руслан Осмак), м. Київ, Україна Студія Студія ексклюзивних ножів ручної роботи RUSLAN KNIVES
Найкраще використання: Багатофункціональний: полювання, рибальство, туризм, домашнє господарство, поділ тушки, нарізка тощо
Стан ножа: Новий
Ціна вказана з піхвами.

Заточений ніж - не є холодною зброєю.

Наші ножі дуже гострі, тому відкривайте та використовуйте їх дуже обережно. Ми не несемо відповідальності за будь-які травми, пов’язані з використанням наших ножів.
Наша продукція призначена для легального використання лише відповідальними покупцями. Ми не будемо продавати наші продукти особам молодше 18 років.

Наявність регулярно змінюється, після підтвердження вашого замовлення ми повідомимо вас про наявність або коли товар буде готовий. Товар може дещо відрізнятися від зображеного на фото.

Сталь N690: склад, розшифровка та застосування

Особливості  сталі N690

Мартенситна легована сталь N690 виробляється корпорацією Воhlег-Uddeholm Gmbh&С, що має свої підприємства в Австрії, Німеччині, Південній та Північній Америці. Інша назва сплаву це австрійська кобальтова нержавіюча сталь. Завдяки високій якості та експлуатаційним характеристикам та плюсам її успішно реалізують у багатьох країнах світу для виготовлення ножів та інших цілей.
Сталь виготовляється за технологією електрошлакової переплавки. Має рівномірно розподілену карбідну структуру кристалічної решітки за відсутності шкідливих домішок. Внаслідок термічної обробки та кування ударна в'язкість матеріалу збільшується без втрати твердості. Наявність легуючих добавок у хімічному складі сталі забезпечує стійкість до корозії.

Область застосування
Сталь визнана гарним матеріалом для серійного виготовлення довгомірних та тактичних ножів, технічні характеристики яких допускають експлуатацію у важких та екстремальних умовах. Леза зі сталі N690 здатні витримувати не тільки поздовжні, а й сильні бічні навантаження при дії на злам та проворотах.
Завдяки стійкості до впливу корозії та агресивних середовищ сталь застосовується при виготовленні ножів для дайвінгу, гарпунів для підводного полювання та іншого спортивного обладнання.
Цю сталь застосовують при виготовленні ножів такі відомі європейські бренди, як Вокег, Spyderco, Вепсhmade та Ехtгеmа Ratio. Виготовлені леза мають прекрасні ріжучі властивості, міцні, довговічні, добре заточуються та тримають край. Наявність легуючих елементів у складі забезпечила високу корозійну стійкість за збереження пластичності. За потреби існує можливість термічного загартування до 60 НКР.

Техніко-фізичні характеристики сплаву дозволяють використовувати його в машинобудуванні для виготовлення інструменту, фрез, свердл, деталей підшипників та відповідальних вузлів, що працюють при високих механічних навантаженнях. Сталь відрізняється підвищеною зносостійкістю та допускає можливість термічної обробки.
Стійкість до впливу вологи та хімічних речовин дозволяє застосовувати сталь у харчовій та фармацевтичній промисловості для виготовлення ріжучого інструменту та подрібнювачів. При цьому враховується екологічна чистота матеріалу та повна відсутність домішок.
АНАЛОГИ
За своїм складом steel N690 є близьким аналогом російської сталі 95X18, німецької Х102СгМо17, японських / (3-10 і А115-10, французької 2100СО17, американської 440 С. У Швеції виробляють аналог Sandvic 12С27).
Склад
Сталь N690 містить:
■ 1,08% вуглецю (С), який надає твердості матеріалу та підвищує міцність;
■ 17,3% хрому (Сг) для отримання антикорозійних властивостей, підвищення зносостійкості та зміни умів загартовування;
■ 1,1% молібдену (Мо) для зниження крихкості, підвищення пластичності та стійкості до впливу високих температур;
■ 0,1% ванадію (V) для посилення пружності металу та інертності до дії агресивних сред;
■ 1,5% кобальту (С) підвищення жароміцності та поліпшення механічних властивостей;
■ 0,4% марганцю (Мп) підвищення твердості;
■ 0,4% кремнію (5|) для покращення стабільності сплаву та посилення зносостійкості.
Наявність кобальту в хімічному складі металу робить кристалічну структуру N690 більш однорідною та стійкою до механічних навантажень.

ПЛЮСИ ТА МІНУСІ СТАЛИ N690 ДЛЯ НОЖІВ
Використання австрійської сталі N690 дозволяє виготовляти якісні нержавіючі ножі різного призначення. Завдяки своїм фізико-технічним властивостям матеріал добре обробляється, здатний до термічної обробки, не схильний до корозії та продається за доступною ціною.
5*ее1 N690 це один із кращих сплавів для виготовлення красивих зносостійких клинків. Просте заточування та тривале збереження гостроти кромки роблять користування простим та зручним. Ви ніколи не пошкодуєте про купівлю або виготовлення ножа із цієї сталі.

Види поставок
Висока якість сталі Вohler N690 забезпечена застосуванням унікальної технології прокатки, розробленої виробником. Металеві листи піддаються багаторазовій гарячій обробці з прокаткою в продольному та поперечному напрямку. Після цього проводитися холодне нарізування матеріалу на смуги.
Спеціально для виготовлення ножів сталь марки N690 поставляється на ринок металопрокату у вигляді сталевих полос завтовшки 3-5 мм, шириною 20-50 мм та завдовжки від 250 до 1000 мм. Поперечний переріз полос прямокутний або з підготовленим продольним скосом, який позбавити виконання ковальських робіт при виготовленні леза. Сталь може мати попередню термообробку або без неї.
Все це дуже зручно, оскільки не вимагає виконання операцій з різання великих листів, що дозволяє точно визначити кількість необхідного матеріалу і знижує кількість відходів.
Смуги продаються поштучно. Вартість залежить від геометричних розмірів виробу, толщин та видів попередньої заводської обробки. Для продукції металообробної промисловості здійснюються постачання листа завтовшки 2-8 мм заявленого в договорі розміру. За потреби можна замовити будь-який аналог сталей типу N690. Металевий лист продається на вагу.

​Інтернет-магазин Knife.net.ua пропонує ножі ручної роботи, ексклюзивні ножі на замовлення для вибагливих чоловіків та мисливців, вироблені руками найкращих майстрів України для використання на полюванні, в нестандартних ситуаціях за вигідною ціною на замовлення або на вибір в нашому магазині. Якісний інструмент для індивідуального використання в польових умовах або на полюванні. Доставка здійснюється по всій Україні та Світові протягом кількох днів. Knife.net.ua – найкращий вибір ножів в Україні від майстрів ручної роботи..

Ну, а купити ніж з порошкової сталі ви можете на нашому сайті knife.net.ua або зв'язавшись з нами за телефоном +380961711010

Варто пам'ятати, що при використанні ножа за призначенням та дбайливим поводженням, ніж прослужить Вам дуже і дуже довго

Лось

Лось, він же лось – це ссавець тварина, яке відноситься до загону парнокопитні, підряду жуйні, сімейству Оленева, роду лосі (лат. Alces).

Назва «лось» імовірно походить від старослов’янського «олсь», що вказує на рудий колір шерсті, який мають новонароджені лосенята. Інша поширена з давніх часів на Русі назву лося «сохатий», очевидно, виникло через схожість його рогів з сохою, старовинним землеробським знаряддям.

Соха

Лось – опис, характеристика, будова. Як виглядає лось?

Лось – це найбільший представник сімейства оленевих. Висота лося в холці становить від 1,70 до 2,35 м, довжина тіла досягає 3 м, а маса, в залежності від статі, варіюється від 300 до 600 і більше кілограмів. Деякі джерела вказують максимальна вага лося в 825 кг. Самці за розміром зазвичай більші за самок. Самки важать приблизно 200-490 кг.

Лосі трохи незграбні на вигляд: високоногими, з коротким тулубом. У них потужна грудна клітка і плечі. Ноги лося довгі, не тонкі, з вузькими, довгими копитами. Хвіст короткий, але помітний. Голова важка, до 500 мм в довжину, горбоноса. На голові розташовані великі, дуже рухливі вуха, роздута верхня губа нависає над нижньою, а під горлом є м’який шкірястий виріст, «сережка», довжиною 25 – 40 см.

Шерсть лося складається з більш грубих довгих волосків і м’якого підшерстя. Взимку шерсть виростає до 10 см в довжину. На загривку і шиї волосся довше, у вигляді гриви, і досягають 20 см, через що здається, що у тварини є горб. Більш м’яка шерсть, що росте на голові, покриває навіть губи ссавця, тільки на верхній губі між ніздрями є маленький оголений ділянку.

Лось має буро-чорний або чорне забарвлення у верхній частині тулуба, який переходить в бурий колір в нижній частині тіла. Задня частина тулуба, круп і сідниці мають таку ж забарвлення, як і решта тіла: так зване хвостове «дзеркало» відсутня. Нижня частина ніг біляста. Влітку забарвлення лосів темніше, ніж взимку. Довжина хвоста тварини становить 12-13 см.

Автор фото: AwOiSoAk KaOsIoWa, CC BY-SA 3.0

Передні зуби на верхній щелепі лося відсутні, але їх компенсують 8 різців на нижній щелепі. Також у тварин є 6 пар молярів (корінних зубів) і 6 пар премолярів (малих корінних зубів), які служать для пережовування їжі.

Лосі добре плавають (можуть проплисти до 20км) і досить швидко бігають. Швидкість лося досягає 55 км / ч.

У лосів найбільші роги серед всіх ссавців. Вони досягають у розмаху 180 см і важать до 20 кг. Ріг складається з короткого стовбура і широкої, плоскої, трохи увігнутою лопати, яку оточує до 18 відростків. Кількість відростків, їх довжина, а також величина самої лопати різні в лосів різного віку. Чим старше лось, тим потужніше його роги, лопата ширше, а відростки на ній коротше. У молодих лосенят виростають лише маленькі ріжки через рік після народження.

Автор фото: Jan Ševčík

Спочатку лосині роги м’які, покриті ніжною шкірою і шерстю. Усередині рогів проходять кровоносні судини, тому роги молодого тваринного можуть хворіти при укусах комах і кровоточити при пораненні, що, природно, завдає фізичного болю. Через рік і 2 місяці після народження тварини роги тверднуть, кровопостачання в них припиняється. На п’ятому році життя роги лося (панти) стають великими, потужними і важкими: лопата ширшає, а відростки на ній коротше.

Коли лось скидає роги і навіщо?

У листопаді – грудні лось скидає старі роги. Цей процес не завдає болю тварині, а лише приносить полегшення. Щоб позбутися від рогів якомога швидше, лось треться рогами об дерева. У квітні – травні у тварини починають рости нові роги, які остаточно тверднуть до кінця липня, а в серпні лосі очищають їх від шкіри. У самок рогів немає.

Рогу потрібні лосю не для захисту від хижаків, як може здатися, а лише для шлюбного ритуалу. Вони приваблюють самок і відлякують самців-суперників. Після закінчення шлюбного періоду вони втрачають свою функцію, і лось скидає роги. Це полегшує його існування, так як взимку пересуватися з такою вагою на голові було б непросто.

І все ж, чому роги відпадають? Справа в тому, що після шлюбного сезону в крові лося зменшується кількість статевих гормонів, в результаті біля основи рогів з’являються клітини, які руйнують кісткову речовину і послаблюють місце кріплення рогів до черепа. Зрештою, роги відпадають. Скинуті лосині роги, які містять багато білка, з’їдаються гризунами, птахами і хижаками або ж розм’якшуються в болотистому ґрунті.

Автор фото: Berdick

Де живе лось?

Лосі поширені в Північній півкулі. Численна нині популяція лосів до XIX століття була повністю знищена в Європі, виключаючи Росію, і тільки в результаті охоронних заходів, вжитих на початку XX століття, ці тварини знову розселилися в Північній і Східній Європі. Зараз на європейському континенті лосі живуть в країнах Скандинавського півострова (Фінляндія, Норвегія), на півночі України, в Білорусії, Польщі, Угорщини, Чехії, країнах Прибалтики (Латвія, Естонія), в Росії: від Кольського півострова на півночі до південних степів. В Азії вони займають тайгову зону Сибіру, ​​доходячи до лісотундри, а також Далекий Схід, північний схід Китаю, Північну Монголію. У Північній Америці лосі живуть в Канаді, на Алясці і на північному сході Сполучених Штатів Америки.

Автор фото: Jürgen Gbruiker, CC BY-SA 3.0

Що стосується природних зон проживання, лосі зазвичай селяться в хвойних і змішаних лісах з болотами, тихими річками і струмками; в лісотундрі – по березнякам і осичняки; по берегах степових річок і озер – в заплавних заростях; в гірських лісах – в долинах, на пологих схилах, плато. Сохатим воліють ліси з густим підліском, порослю молодняка, уникаючи високостовбурних, одноманітних лісових масивів.

Автор фото: Xyzzycoder, CC BY 3.0

Живуть лосі більш-менш осіло і пересуваються не надто багато. Здійснюючи невеликі переходи в пошуках корму, вони подовгу залишаються в межах однієї місцевості. Влітку ділянку, на якому живе і годується лось, ширше, ніж взимку. З місць, в яких взимку сніговий покрив досягає 70см і більше, ссавці перекочовують в менш сніжні райони. Це характерно для районів Уралу, Сибіру, ​​Далекого Сходу. Першими йдуть лосицю з лосенят, а за ними самці і самки без приплоду. Навесні лосі повертаються в свої звичні місця проживання в зворотному порядку.

Автор фото: Олександр Бєляєв, CC0

Лосі тримаються, в основному, поодинці або невеликими групами. Взимку тварини збираються стадами в місцях, де більше корму і менше снігу. Такі сприятливі місця, в яких багато їжі і збирається дуже багато особин, в Росії називають «стійбищем», а в Канаді «двором». Навесні лосі знову розійдуться.

Чим харчується лось?

Лось – це рослиноїдна тварина, яка харчується деревно-чагарниковими і трав’янистими рослинами, мохами, лишайниками, грибами. Вид корму змінюється зі зміною сезону. Влітку основна їжа тварин – це листя дерев і чагарників, водяні рослини, трави. Найкраще лось їсть листя осики, горобини, ясена, клена, берези, крушини, черемхи, верби. Також ссавці люблять болотні, водні та навколоводних рослини: латаття, кубушки, калужніцу, хвощі. Навесні і на початку літа вони в великих кількостях їдять осоку. З трав воліють які ростуть на гарі і просіках високі, соковиті зонтичні трави, кипрей або іван-чай, щавель. До кінця літа лосі вживають гриби, гілочки чорниці і брусниці з ягодами. Восени харчування лося також включає кору і опале листя. У вересні тварини починають скусивать пагони і гілки дерев і чагарників, а до листопада практично повністю переходять на деревне корм: гілки, хвою, кору. У першій половині зими лосі вважають за краще харчуватися листяними породами дерев і чагарників, у другій половині – хвойними. До зимової їжі лосів відноситься малина, сосна, верба, ялиця, горобина. Також тварини їдять кору під час відлиги або в південних регіонах, де вона не так промерзає, як на півночі, поїдають лишайники, знаходячи їх на деревах під час відлиги або на землі під снігом. З-під снігу ссавці також добувають ганчір’я осоки, ягідні кущі. Взимку лосі дуже мало п’ють води і не їдять сніг, щоб не втрачати тепло.

У різних частинах ареалу проживання сохатим можуть вживати різні корми. Дуже часто тварини одного регіону абсолютно не їдять корм, який в іншій частині вживають із задоволенням. За добу дорослий лось з’їдає до 35 кг корму влітку і 12-15 кг взимку.

Крім того, лосі дуже люблять сіль і майже всюди відвідують природні або штучні солонці: гризуть багату сіллю грунт, лижуть камені, п’ють солонувату воду. Солонець для лося служить джерелом мінералів.

Лосі не мають певного часу годування і відпочинку протягом доби. Влітку, з появою комах (комарів, гедзів, мошок) і настанням спеки, вони більше відпочивають вдень, отлежіваясь в прохолодних або сирих місцях, на галявинах, де дме вітер, лежать на мілководдях, періодично заходять у воду по шию. Їдять, в основному, на зорі або вночі. Взимку періоди годування і відпочинку чергуються по кілька разів на добу. При великих морозах лось багато лежить, занурюючись в пухкий сніг, забредает в гущавину під прикриття хвойного молодняка. Під час гону тварини активні в будь-який час доби.

Навіщо лось їсть мухомори?

Лосі, як і деякі інші тварини, їдять гриби, в тому числі мухомори. Вплив цих отруйних грибів на організм тварин ще не вивчено. Швидше за все, за допомогою невеликої частки отрути лосі виганяють паразитів з шлунково-кишкового тракту. Крім того, серед сибірських мисливців існує думка, що лосі вживають мухомори під час гону. Можливо, з’їдаючи кілька грибів, лось підвищує тонус організму.

Тривалість життя лосів.

Тривалість життя лосів при сприятливих умовах складає 20-25 років. Але в природі цей термін набагато менше і часто не перевищує 10 років. Більшість лосів гине рано: від природних ворогів, вовків і ведмедів, від хвороб, від рук людини, для якого лось – найважливіший промисловий звір, тонуть на переправах через річки під час льодоходу. Молоді лосенята не витримують холодів в затяжні весни.

Види лосів, фото і назви.

Рід лосів завжди вважався що складається з одного виду – лось (лат. Alces Alces). Усередині виду розрізняли кілька американських, європейських і азіатських підвидів. Завдяки сучасним досягненням генетики визначена нова класифікація, згідно з якою до роду лосів (лат. Alces) відносяться 2 види: лось європейський і лось американський. Кількість підвидів все ще не визначено і, ймовірно, буде змінюватися.

• Вид Alces Alces (Linnaeus, 1758) – Лось європейський (східний)

• Підвид Alces Alces Alces (Linnaeus, 1758) – європейський лось
• Підвид Alces Alces caucazicus (Vereshchagin, 1955) – кавказький лось

• Вид Alces Americanus (Clinton, 1822) – Лось американський (західний)
• Підвид Alces Americanus Americanus (Clinton, 1822) – восточноканадскій лось
• Підвид Alces Americanus Cameloides (Milne-Edwards, 1867) – уссурійський лось

Нижче наведено опис існуючих в даний час видів лосів.

• Європейський лось (лат. Alces Alces) в Росії часто іменується сохатим. Довжина лося досягає 270 см, а висота в холці становить 220 см. Європейський лось важить до 600-655 кг. Самки за розміром менше. Забарвлення тваринного темна або чорно-бура, на спині чорна смуга. Кінець морди і ноги внизу світлі. Верхня губа, живіт і внутрішні частини ніг – майже білі. Влітку забарвлення темніше. Рогу лося з добре розвиненою лопатою, до 135 см в розмаху. Європейський лось живе в Скандинавії, Східній Європі, європейської частини Росії, на Уралі, в Західному Сибіру до Єнісею і Алтая.

Автор фото: Elias Neideck

Автор фото: Milan Kořínek

• Американський лось (лат. Alces Americanus) – іноді цей вид називають східно-сибірських. Має разнотонной забарвлення: верх тулуба і шия ржаво- або сіро-бурі; живіт, низ боків і верхні частини ніг чорні. Влітку колір темніший, взимку світліше. Вага дорослого лося варіюється від 300 до 600 кг і більше. Розміри тіла приблизно такі ж, як і у Alces Alces. Рогу лося мають широко розділену лопату. Передній, відокремлений від лопати відросток розгалужується. Розмах рогів досягає понад 100 см. Ширина лопати досягає 40 см. Американський лось живе в Східному Сибіру, ​​на Далекому Сході, в Північній Монголії, в Північній Америці.

Розмноження лосів.

Лосі готові до розмноження на 3 рік життя. Період спарювання починається в серпні – вересні і триває близько двох місяців, іноді може закінчуватися лише в листопаді. У самця рідко буває більше однієї самки за час гону. На лосиних фермах траплялося, що один самець запліднив кілька самок, але це нетипово.

лось самець

Самка лося. Автор фото: Tony Hisgett, CC BY 2.0

У період гону лосі втрачають обережність, бродять по дорогах. Самці починають гон з глухого мукання, «стогону» або реву вранці та ввечері, бувають агресивні, ламають рогами гілки і верхівки дерев, можуть напасти на людей, б’ються між собою через самки. Парування відбувається наскільки раз за добу, дуже швидко, протягом декількох секунд. Вагітність лосицю триває 225-240 днів (за деякими даними до 250 днів). Отелення триває з квітня по липень, в залежності від району проживання. Лосеня народжується зазвичай один. У старих самок може бути два дитинчати, один з яких часто гине.

Новонароджене дитинча лося має світло-рудий однотонний забарвлення. На ніжки малюк встає вже через кілька хвилин після народження, а через кілька днів вільно ходить за матір’ю. Самка лося годує його молоком зазвичай 3,5-4 місяці, іноді довше. Молоко лося схоже на коров’яче, але воно більш жирне (жирність 8-13%), менш солодке і містить в 5 разів більше білків (12-16%). При народженні лосенята важать від 6 до 16 кг, але дуже швидко набирають вагу і за півроку збільшують його в 10 разів.

Лось як домашню тварину.

Існує практика одомашнення лосів. Дикий лосеня після першої ж годівлі прив’язується до людини на все життя. Самки легко звикають до доїння. Лосі – дуже витривалі тварини, їх можна запрягати в сани, а також їздити на них верхи. Вони незамінні в заболоченій тайзі, важко прохідних лісах, в бездоріжжя. Влітку їх можна використовувати для роботи тільки в нічні години, так як тварини можуть загинути від спеки. Взимку набагато холодніше, тому такого обмеження немає.

М’ясо лося менш жирне і більш жорстке, ніж у інших оленевих, використовується у виробництві сирокопченої ковбаси і консервів.

Автор фото: LebedevXD, CC BY-SA 3.0

Вороги лосів в природі.

Серед тварин ворогів у лосів небагато. З «лісовим велетнем» знайшов спільної мови не кожен звір. Це під силу, в основному, ведмедям (бурим і грізлі), а також вовкам. Ведмеді нападають на лосів в багатосніжних північних районах навесні, коли виходять з барлогів. Хижаки намагаються або підстерегти лося, або загнати його в густі зарості, де він не зможе відбиватися копитами. Багато кілометрів вони можуть переслідувати лосів по насту. Часто їх здобиччю стають стельние лосицю і новонароджені лосенята, хоча самки люто захищають своє потомство. Відомі випадки, коли лосі, обороняючись, вбивали або тяжко поранили копитами нападника ведмедя.

Ще один ворог лося – це вовк. На відміну від ведмедів, вовки полюють на лосів в малосніжних областях їх ареалу проживання. По глибокому снігу вовк не наздожене навіть лося-підлітка. На дорослого лося вовк не нападає без крайньої потреби. Потужне тварина може легко вбити його копитом. Тому вовки воліють нападати на молодняк і хворих тварин. На дорослих лосів вовки полюють тільки зграєю, намагаючись зайти ззаду.

Значення інших хижаків, до яких відносяться росомаха і рись, для лосів невелика. Вони можуть нашкодити лише дуже молодим, пораненим, хворим і виснаженим тваринам.

Лось з давніх часів є для людини промисловим тваринам. При цьому людина для лося є основним ворогом. Люди навіть за допомогою примітивного зброї змогли повністю знищити лосів в Західній Європі до XX століття. В даний час браконьєри активно скорочують чисельність лосів, як і інших копитних тварин. Крім того, багато лосі потрапляють під колеса автомобілів. Але в Міжнародну Червону книгу і Червону книгу Росії лось була внесена. На даний момент охоронний статус тварини викликає найменші побоювання.

Автор фото: Ryan Hodnett, CC BY-SA 4.0

Чим відрізняється лось від оленя?

Лось і олень – це представники одного сімейства, які мають між собою суттєві відмінності:

• Лось найбільший із сімейства оленевих, дорослий лось важить від 300 до 600 і більше кілограмів, а його зростання в холці може досягати 2,35 метрів. Олень – більш дрібне тварина. Його вага зазвичай не перевищує 200 кг, а зріст досягає 1,5 метрів у великих видів.
• Ноги лося довгі і тонкі, що розширюються у копит. У оленя ноги коротше і пропорційніше.
• Роги оленя розвиваються вертикально, а у лося горизонтально і мають іншу будову.

Зверху олень, знизу лось

• Самки лося, як і самки оленів, не мають рогів. Але серед оленів є виняток: наприклад, самки північних оленів носять роги, а водяні олені є безрогого незалежно від статі.
• Як правило, лосі живуть відокремлено, а серед оленів є як одиночні тварини, так і стадні.
• Лось багато часу проводить у воді, що не властиво багатьом оленям. Хоча, наприклад, водяні олені живуть в болотистих місцевостях, відмінно плавають і можуть проплисти декілька кілометрів.

Зліва олень, праворуч лось

Цікаві факти про лосів:

• Лось не бачить нерухомої людини на відстані декількох метрів, зате у нього хороший слух і нюх.
• У Сибіру в старовину крім слова «сохатий» побутувала назва «звір», яке застосовується до лосів.
• Під час громадянської війни в 1-ї Кінної армії Семена Будьонного був спеціальний загін, бійці якого їздили верхи на лосів. Ці загони формувалися для швидкого пересування бойових підрозділів в складних болотистих місцевостях півночі України та в Білорусії. Досвід Будьонного був застосований і під час радянсько-фінської війни. Наші бійці на лосів викликали чималий переполох серед фінів, яким довелося їх побачити. Серед фінських солдатів повзли чутки про те, що «російські уклали угоду з духами лісу».
• Встановивши, що послід лося містить багато целюлози внаслідок того, що лосі, в основному, харчуються деревиною, шведи стали використовувати його для виробництва екологічно чистого паперу «Moose poopoopaper».
• У Виборзі з 1928 року існує пам’ятник лосю. За легендою він поставлений в пам’ять про лося, що врятував загін заблукали мисливців від зграї вовків ціною свого життя.
• Лосеня прив’язується до приручити його людині на все життя. Загубилася приручена лосеня, зустрівшись зі своїм «годувальником» в тайзі через 2 роки, дізналася його по голосу, 10 км йшла за ним до ферми і залишилася там жити.
• У геральдиці лось – це символ витривалості, сили і могутності.

Посилання на сайт - https://zelenvsit.cx.ua/los.html

ЩО ТАКЕ MICARTA І G10.  ЧИМ ЦІ КОМПОЗИТНІ МАТЕРІАЛИ МІЖ СОБОЮ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ

Вже десятки років композитні матеріали Micarta та G10 є безперечними лідерами у ножовій індустрії, зокрема для виробництва рукояток різної складності. Матеріали виділяються своєю доступністю, легкістю виробництва та обробки, а також високою міцністю, зносостійкістю та невибагливістю в обслуговуванні. Обидва матеріали є композитними, в їх основі лежить полімерна смола, яка доповнюється шарами полоненої тканини різного типу.

Micarta-G10-Сomposite-materials-photo-2

Матеріал Micarta - це електроізоляційний матеріал, що складається з полімерної плівки (на основі крезолоальдегідної, фенолоальдегідної, ксиленолоальдегідної смоли, або смоли із суміші фенольної сировини). Він склеєний за допомогою різних електроізоляційних паперів, тканини (в основному льону натурального або штучного походження), або інших матеріалів схожої структури, також зустрічаються варіанти зі скловолокна та вуглецевого волокна. Колір матеріалу залежить від смоли та тканинної основи, що використовується при склейці. Micarta відносно м'який матеріал і потребує ретельної ручної обробки. Тому її застосовують у виробництві рукояток для дорожчих ножів.

Мікарту зареєстровано як товарний знак американської компанії Industrial Laminates / Norplex, Inc. (Norplex-Micarta). Її вітчизняним аналогом можна розглядати матеріал під назвою "Гетінакс", який переважно використовується як основа для друкованих плат. Матеріал також має листкову пресовану структуру, яка складається з паперової основі з додаванням просочення з фенолоальдегідної або епоксидної смоли.

Мікарта на лляній основі має більш привабливий оптичний ефект під час шліфування волокон. Після завершення шліфування поверхню можна полірувати або піскоструминну обробку. У першому варіанті, поверхня матеріалу вийде гладкою, шовковистою, теплою і приємною на дотик. А в другому, матеріал стає шорстким і має матовий відтінок, крім того, надійно тримається в руці, не ковзає.

Основні характеристики Micarta:

• підвищена водостійкість;
• відмінна витримка температурних перепадів;
• міцність до механічної обробки;
• щільна структура, яка не поглинає запахи;
• мікрорельєф матеріалу не ковзає в руці навіть за умов вологої поверхні;
• щільне прилягання до леза, яке зовсім не залишає проміжків і не дає залишкам продуктів і шкідливим мікроорганізмам накопичуватися.

Матеріал G10 - це легкий, твердий і досить жорсткий композитний матеріал з текстурованою поверхнею, який переважно використовується при виготовленні рукояток як складних ножів кишенькових, так і ножів з фіксованим клинком. Даний матеріал створюється шляхом укладання декількох шарів скловолокна, ретельно просочених епоксидною смолою, у спеціальний вакуумний прес, де, під впливом стиснення та тепла, смола остаточно твердне, зберігаючи структуру склотканини.

Для матеріалу G10 характерна хороша стійкість до ударів, зносостійкість, вологостійкість, а також простота в обробці та обслуговуванні. Матеріал можна пофарбувати у різні кольори, у тому числі шарами. Поверхня G10 також може полірувати до глянсового стану, або мати шорстку протиковзну структуру, під впливом шліфувального верстата, або піскоструминної обробки.

Ключові особливості G10:

• висока стабільність базових властивостей при коливаннях температури;
• витримує високі ударні навантаження, навантаження на стиск та розтяг;
• висока загальна гідрофобність та стійкість до впливу хімікатів;
• відносно мало важить, по відношенню до загальної міцності та щільності;
• низька електропровідність;
• може набувати різних форм.

Композитні матеріали G10 та Micarta мають практично аналогічний склад та зовнішню схожість. У той же час, матеріал G10 має більш високу вогнетривкість, хоча і не є негорючим матеріалом, має більш високу міцність на стиск, вигин, удар і розрив, а також більш простий і бюджетний у виробництві. При цьому G10 поступається в плані "чіпкості" у вологих умовах, а також, тактильно, відчувається менш "натуральною".

Якісні та оригінальні накладки зі сталі є чудовою прикрасою ексклюзивних та неповторних ножів майстерні Студія ексклюзивних ножів ручної роботи FOMENKO KNIFES (Україна), який пропонує замовити та купити інтернет-магазин https://knife.net.ua або замовити за тел. +380961711010